«Дитина – це зелений паросток,

з якого починається могутнє дерево людської думки,

діяльності, вчинків, пристрастей, поривань, зіткнень».

В. Сухомлинський

Виховання та навчання кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує та навчає дітей з особливими освітніми потребами, завжди потрібно пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

Яка ж основна умова успішного виховання дітей в сім’ї?

Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися:

•  поважати свою дитину;

•  сприймати її такою, як вона є;

•  дозволяти їй бути собою;

•  хвалити і заохочувати до пізнання нового;

•  стимулювати до дії через гру;

•  розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

•  підкреслювати її сильні сторони;

•  впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Шановні батьки, не забувайте, що сім’я – це середовище емоційної безпеки:

–  виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

–  дотримуйтеся постійного режиму дня;

–  позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну

реакцію

Шановні батьки!

•  Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

•  Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

•  Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

•  Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

•  У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.

•  Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

•  У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

•  Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

•  Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

•  Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

•  Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

•  Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Інформація

для батьків дітей з ООП стосовно потреби

для звернення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

•  дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;

•  до трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

•  з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

•  дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам’ятовує вірші;

•  у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;

•  Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

•  у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;

•  педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність;

•  дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;

•  дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.

Як налаштувати дитину на проведення

комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку

1.  Напередодні проведення комплексної оцінки проговоріть з дитиною інформацію про батьків (як звати тата, маму, де і ким працюють батьки), домашню адресу, де проживає дитина, тощо.

2.  В день проведення комплексної оцінки створіть у дитини позитивний настрій. Налаштуйте дошкільника на ігрову діяльність, а школяра – на спілкування з практичним психологом.

3.  Розрахуйте час так, щоб прийти завчасно, не поспішаючи, якщо потрібно переодягнутись і підготувати дитину.

4.  В день проведення оцінювання дитина повинна бути здоровою. У разі, якщо дитина захворіла, зателефонуйте в ІРЦ і попросіть перенести оцінку на інший день.

5.  Не переживайте за результати оцінки і сам процес. Пам’ятайте, що Ваші переживання та тривога передаються дитині.

6.  Під час обстеження не відволікайте дитину зауваженнями і репліками. У разі необхідності, дитині допоможе фахівець.

7.  В присутності дитини не говоріть «вона соромиться», «вона не любить вчити вірші, розповідати», «вона це не вміє», «вона при сторонніх людях не відповідає», тощо.

8.  Оцінка кожним фахівцем займає майже годину, тому при потребі візьміть щось перекусити та попити.

9.  Після комплексної оцінки обов’язково похваліть дитину, навіть якщо вона відповідала гірше, ніж Ви очікували, адже це її перший самостійний іспит.